Стою в вагоні метро, навпроти дверей.
На зупинці заходить дівчина-блондинка. Очі повні безтурботності, каблучки, в загальному, мила така.
Постає поруч, дістає плеєр і звідти так оглушливо починає рубати Nightwish. Ну, думаю, у кожного свої смаки.
Далі вона дістає книгу, по ходу японської поезії, причому в оригіналі, і починає спокійно читати. Моє обличчя трохи змінився з.
Ну і під кінець її читання перериває дзвінок мобільного. Далі, розмова:
– Так … угу .. Значить так: блок живлення скріплюєш в самому верху задньої частини системного блоку чотирма болтами, від нього відходить провід живлення .. Що значить куди?
До материнської плати, жорсткого диска, дисковода …. Угу .. Нафіга ти вирішив зібрати комп, якщо нічого не тямиш в цьому !?
Вимикає телефон, зауважує моє в кінець офігевшімі особа, і так мило посміхаючись, говорить:
– Спокійно, я фарбована
