Є така порода собак – шарпей. Вони відомі своїми зворушливими численними складками шкіри. Але якщо у випадку пса такий вигляд грає йому тільки на руку, то людину, яка так нагадує цю породу, можуть зустріти в багнети. Принаймні вони викликатимуть, як мінімум, здивування. Саме так і сталося з Томом, який народився 1993 року в Австралії.

Батьки та акушери шокували, коли малюк з’явився на світ. Рясні зморшки та надлишок шкіри робили його схожим на шарпея. Звісно, ​​ще під час вагітності, після проведення УЗД, батька та матір попереджали, що хлопчик буде з аномалією. Проте сім’я вирішила аборт не робити та залишити дитину.

Медики почали вивчати незвичайного хлопчика, батьки не перешкоджали. Тим більше, що від своїх однолітків він практично нічим не відрізнявся, крім надлишку шкіри. Перші 2,5 місяці після народження Том, який так назвали новонародженого, провів у лікарні. Медики намагалися зрозуміти, чому ж у дитини такий шкірний покрив. Що взагалі на це вплинуло?

Причина — гіалуронова кислота

Так як шкіра Тома дуже вже нагадувала складки шарпея, то лікарі почали копати в цьому напрямку. Виявилося, що у цуценят цієї породи концентрація гіалуронової кислоти у шкірі перевищує норму у 100 разів. Подібне спостерігалося і у хлопчика-шарпея. Отже, медики зробили припущення, що згодом концентрація кислоти знизиться — і шкіра розгладиться.

Батьки медикам повірили, і перші виявилися страшенно праві! Том ріс і розвивався, а його шкіра поступово розпрямлювалася, кількість складок ставала дедалі меншою.

Від булінгу до поваги

Том часто проводив час у клініках на обстеженнях. Отже, деякі діти стали вважати його особливим. А де такий стан речей — там і заздрість. У школі хлопчика-шарпея часто дражнили, не обійшлося і без булінгу. Але Том намагався не звертати увагу на образи та не відокремлюватися від колективу.

Так від цькування однокласники перейшли до поваги. З Томом стали дружити, грати, проводити більше часу.

«Нам також доводилося нелегко. Наприклад, одного разу, коли Том був зовсім маленьким, я зайшла з ним до пекарні і до нас підійшла незнайома жінка, здивована його зовнішністю. Уважно подивилася на Тома, вона заявила мені, що таку дитину не варто виводити «на публіку» – мовляв, її треба ховати. Це мене тоді дуже обурило та образило. Я так розгубилася, що навіть не знайшлася, що їй відповісти, але для себе потім вирішила: любитиму нашого хлопчика ще сильніше і не перестану ніжно піклуватися про нього», — так згадує про дитячі роки мати Тома Деббі.

З ранніх років мама і тато вселяли Тому, щоб він любив себе таким, яким є. Адже головне не зовнішність, а саме характер, внутрішній світ. Тож якось в одному з інтерв’ю хлопчик сказав, що у відображенні дзеркала бачить «добру людину, яка любить».

До 10 років зовні Том практично нічим не відрізнявся від своїх однолітків. Шкіра помітно розгладилася, складки на тілі ще залишалися, але дуже мало. Тож хлопці перестали дражнити хлопчика-шарпея.

«Вони нічого мені не говорять про мою зовнішність, бо вони є моїми друзями. Але навіть якби й сказали, то мене мало хвилює, хто що про мене думає. До речі, деякі хлопці кажуть, що я виглядаю навіть круто», так говорив хлопчик про своїх приятелів.

Тома влаштовувало все, а це означає, що батьки з дитинства обрали правильний курс виховання. Вони ніколи не наголошували на його аномалії у зовнішності. Тому дитина і виросла упевненою в собі.

Як виглядає Том сьогодні?

Сьогодні Тому 30 років, він давно вже не той кумедний хлопчик-шарпей. І ніхто на вигляд цього чоловіка не сказав би, з чим йому довелося зіткнутися раніше.

Том так само живе в Австралії, у місті Франкстоні, він одружився, а його дружина Ханна каже, що щаслива у шлюбі. Дівчина, напевно, в курсі аномалі свого чоловіка, але любить вона його не за зовнішність.

Том дотримується свого життєвого принципу: «Роби свій вибір і не оглядайся назад». Це нагадує йому про батьків, які ризикнули та залишили дитину, хоча лікарі пророкували йому нещасливе майбутнє. Завдяки любові та турботі батька та матері хлопчик-шарпей виріс у впевненого та, головне, щасливого чоловіка.